ТВОЯ УСМІШКА


Ти  все  ж  така  в  душі  наївна  мов  дитина,
Хоча  життєвий  досвід  й  світиться  в  очах,
Незмінна  усмішка  м`яка,  сором’язлива
З  тобою  все  життя  з  дитинства,  на  вустах.

Ніщо  не  вплинуло  за  ці  роки  на  тебе,
Хоча  і  різав  серце  біль  не  раз  ножем,
Ти  піднімаючись  з  колінок  вже  не  вперше,
Всміхалась,  навіть,  якщо  сльози  йшли  дощем.

Всміхалась  сонцю,  хмарам,  небу…І  тим  людям,
Із  чиїх  вуст  слова  лунали  –  «не  свята»…
Ось,  тільки  кисню  було  треба  більше  грудям,
Щоб  ожила  в  усмішці  вкотре  доброта.

Повітря  треба  було  більше  аби  серце,
Тебе  не  зрадило,  проціджуючи  кров
І  знов  очистило  понівечену  душу
Від  зла  та  заздрості,  наклепів  і  обмов…

Вуста  святі  твої  і  усмішка  блаженна,
Ніщо  на  світі  не  затьмарить  сяйво  їх,
Бо  світло  й  чари  ці  даровані  із  неба-
Щасливий  той,  хто  доторкнутись  до  них  зміг!

Хто  міг  напитися  цілющої  водиці,
З  джерел  усміхнених  і  янгольських  цих  губ…
Хай  далі  заздрять  тобі  діви  білолиці
Й  лунає  десь  там  за  плечима  реплік  звук.

Ти  твердо  йди  вперед  і  усміхайся  людям,
Люби,  цінуй  життя  і  завжди  будь  така,
Безмежно-сонячна  і  не  по  віку  мудра…
Нехай  ніколи  не  зів`януть  ці  вуста.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847852
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2019
автор: Ярослав Ланьо