Стій

Місто  налякане  моїм  спокоєм  
Воно  не  звикле  такого
Ніби  поряд  моїми  кроками
Крокує  хтось  несвідомо
Ніби  у  темряві  й  холодно
Але  справжній  холод  позаду
Коли  у  притул  з  твоїм  поглядом  
Враз  відчув  відразу
Коли  з  твоїм  усміхом  побачив  біль
І  не  крикнув  перед  останнім  кроком
Стій!
Місто  налякане  твоєю  відсутністю
Парк  скучив  за  твоїм  голосом
А  я  награвшись  своєю  сутністю  
Стаю  кимсь  невідомим
Ніби  темрява  і  розвіялась
Але  справжня  ніч  позаду
Коли  впритул  із  тобою
Я  помирав  щоразу  
Коли  з  твоїм  усміхом  у  якому  біль
Я  не  посмів  промовити  
Стій!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847827
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2019
автор: Андрій Толіч