Давай, удвох за мріями в погоню

Давай,  удвох  за  мріями  в  погоню:
В  Париж,  в  Мілан  –  та  хоч  на  край  землі!  
Поки  образа  спить  на  підвіконні  
Поки  курличуть  в  небі  журавлі    

Куди  сховатись?  Вибрики  осінні  
Надміру  швидко  юні  крадуть  дні
Кокетка  ніч  малює  наші  тіні  
Жовтогарячим  пензлем  по  вікні  

Усе  пливе,  ти  поруч  й  так  далеко,
Без  тебе  я  по  справжньому  не  жив  
Закоханих  лякає  небезпека
Прожити  без  очікування  див  

Нашвидкуруч  училися  кохати
Цнотлива  пристрасть  в  зародку  бліда  
Мов  ціла  вічність  дві  хвилини  втрати,
Ми  бранці  часу  –  та  не  втім  біда…  

Давай,  удвох  махнем  навколо  світу
Упав  Париж,  Мілан  у  ніг  твоїх  
Не  раз  зривали  заборони  квітку  
Та  хто  осудить  нас  за  цей  огріх  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847812
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2019
автор: Тарас Слобода