Згадаю…

 згадай
 усе,  що  не  збулось,
 чого  чекало  спрагле  сердце,
 ми  досі  віримо  у  щось,
 що  нас  оберіга  від  смерті

 згадай
 душа  вгамує  сум
 і  сон  не  підпуска  до  ранку,
 щоб  пережити  знову  й  знов,
 мов  сповідь,
 дотики  світанку...

 згадаю...  і  закрию  щем,
 у  серці  затамую  подих,
 а  Небо  плакало  дощем,
 душі  ховаючи  негоду...

 03/2018

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847784
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2019
автор: Сана Серьогіна