Видих. Вдих.

Заходить  сон.  Минають  ночі
моє  зіржавіле  вікно.  
Хоч  і  не  бачу  -  маю  очі;
на  дворі  коники  регочуть.  
Стискає  в  кайдани  нутро.  

А  я  не  хочу.  Знов  -  не  хочу;
Стрибати  променем  з  книжок.  
Навкруги  спів.  Вони  шепочуть.  
Шкрябтяться,  ластяться,  клекочуть,  
не  відпускатимуть  думок.

Вони  зі  мною.  Завжди  разом:
вкрадають  мрії  в  голові,  
мої  вконтролюють  образи,  
підданим  віддають  накази,  
малюють  тіні  на  стіні.

А  я  не  можу.  Більш  -  не  можу;
як  серце  в  ребра  грюкотить.
Бідняк  вкладає  на  рогожу,  
Зачитується  в  правду  Божу.  
Що  більша  кара  -  гірша  мить.

Стискаю  меч.  Знімаю  прапор.  
Останній  ранок.  Голос  стих.  
Ми  прориваємось  за  ґрати.  
Нараз  заграти,  заспівати.  
Та  я...  не  бачу.  Видих.  Вдих.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847758
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2019
автор: Єва Рубентем