Чекаю знов осінніх холодів,
Мені здається, холод вже не зникне,
І осінь починається у липні
Раптовим засиханням всіх садів.
Ми всі в печерах міст давно осліпли,
Не помічаємо брехні слідів.
І буде шлях по замкнутій прямій,
По тій, де є властивість - форма кола,
Не бачимо вже постатей навколо.
Нікому вже не чутний голос мій,
Здається, розділяє нас віхОла,
Вона не дасть прийти в будинок свій.
І що на крик ніхто не обернеться,
Пораненим не принесуть води,
Вода в криниці вже не набереться,
Пророкування буде це біди -
Вода піде, і вже не повернеться.
Я знов дитина всього сьомий рік,
Один в холоднім полі на світанку,
Там до коліна довгий-довгий сніг,
Мені ж твердять про літо спозаранку,
Садів цвітіння і розливи рік,
Але зима у білім світі ранком.
12/07/ 2019 Автор перекладу і фото – Тетяна Іванова Юртина
Песня «Я снова жду осенних холодов» А.Макаревич.
PS - у слові "віхола" наголос перенесено на 2 склад, перенесення наголосу допустимо у піснях при співі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847711
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2019
автор: Тетяна Іванова - Юртина