Коли замовкнуть танки і гармати,
І чвари між собою люди спалять,
Зберуться всі у день сумної дати,
І заговорить до прийдешніх пам'ять
Крізь присмак слів солоно-гіркуватий
Волаючого голосу в пустині:
"Що ти зробив, щоб мир охороняти?
Чого своїх дітей навчаєш нині?"
І затріпоче на деревах листя,
Пташиний серед віт замовкне щебіт.
Шофар сурмитиме: Хто вірить - помолися!
Незгасна пам'ять - як дорога в небо.
09.09.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847675
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2019
автор: Мазур Наталя