Самотність сердешна безжально вкриває думками,
Котрі мимоволі стилетом розрізують плоть...
Людина страждає і тягнеться в Небо руками,
В молитві душевній прохає собі сонцезлоть -
В художньому мовленні, у поетичному слові,
Людина шукає розради для серця, душі…
Скликає думками енергій потік кольоровий,
А потім – записує щирі від серця вірші…
Музичні емоції сутністю плинуть поволі,
Віршований ряд наповняють сердешним теплом.
Самотність зникає умить, бо прийшла в ореолі –
Загублена Муза-душі і милує крилом…
Бажаю з тобою на Вік нерозлучною бути…
Думками і серцем пірнати в твоє джерело…
Пройти невідомі природні життєві маршрути,
Завжди відчувати, що поруч є тепле крило…
2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847644
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2019
автор: Тетяна Іванова - Юртина