Твоє коріння мовби у дерев
Думки твої ховаються у кроні
Як спогади про принців й королев
Весь світ в тобі
У тебе на долоні
А ти живеш вмираєш і живеш
Минають дні немов тепло весняне
Любов ховаєш в тінях від пожеж
Немов би квітку. Та вмирає й в'яне
Усе що було праведне і вічне
Й несло в майбутнє наче течія
І ти згасаєш так немов би свічка
Викреслюючи з віршів всі слова
Й на білому в клітиночку папері
Лишаєш лиш одне його ім'я
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847558
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2019
автор: Sindicate