Твоє волосся ніби водоспад,
стікає плечами аж до спини,
його нікому не спинить,
коли просунеш руку в нього,
воно тоненьке, наче нить.
Стікається між пальців і п'янить.
У голові моїй дзвенить...
Не сумніваюсь ні на мить,
що малахіт очей твоїх
мене також заполонить.
Вони чарують, інтригують,
блищать та зваблюють мене.
В них є ліси, луги і гай, поля,
моря та океани,
і іноді мені здається, що всесвіт
розчинився у твоїх очах.
Я згадую себе, адже так само тану
від доторків твоїх
солодких ніжних губ.
Як добре, що я однолюб.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847500
Рубрика: Верлібр
дата надходження 08.09.2019
автор: Кирилл Падухевич