Срібні хвилі Ніагари сонечко лоскоче,
Відпливають білі хмари, а цвіркун сюркоче,
Що вже осінь наступає літечку на п’яти,
Горизонт перегойдає пір’ячком качати.
Між зеленим коридором в’ється, наче стрічка,
Спритні течії несуться — невгомонна річка!
Енергетики потоки напувають душі,
Наближаєм наші кроки, бриз ковтаєм з суші.
Голубіють чисті води — не піймати двічі,
Не міліють річки броди… Блискітки, мов свічі,
У серпневу гожу днину розтуляють жмені,
Не спинити річки плину — гомонить в натхненні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2019
автор: Lana P.