Летять пори року одна за одною, створюючи нерозривне коло.
Кожна що разу танцює неповторне, дивовижне та красиве соло,
Має свої характер, час, завдання,
Палітру, розмах та поривання.
Зима першою розгортає книгу,
Ніби запускає невпинну дзиґу,
Часом німа, часом тріскуча,
Часом ясна, часом дрімуча.
Встеляє землю м'яким білосніжним пухом,
Пронизує все навколо морозним духом.
З гілок спускаються крижинки,
З хмар розливаються сніжинки.
В них застигли блискучі візерунки,
Трепетні й спонтанні, ніби поцілунки.
Все мов у сон огортається туманний.
Віє хвилястий струмінь, дзвінкий, оманний.
Весна ж навпаки все пробуджує,
Мов право на тепло відсуджує,
Розсипає, розкручує вгорі, внизу листочки іскристі
І заквітчує на килимках зелених віночки барвисті.
Кришиться й скрегоче гладка й шершава крига в струмках, в озерах, на річках,
Поступово плавиться й зникає, наче віск в розжарених вогнем свічках.
Беруть мелодії знайомі й тріпотливі голоси.
Бринять від проміння сонця краплинки срібної роси.
Розшаровуються квітучі пахощі, духмяні, тягучі та п'янкі.
Пливуть тихо в даль повітряні пір'їнки, купчасті, контрастні та м'які.
Усе здіймається та розвивається тут, там коштовне та оновлене,
Незримими шарами, струмом, змістом, настоєм та фарбами наповнене.
А далі літо естафету переймає,
Заряд енергії все вище підіймає,
Якийсь час ласкаво пестить, а якийсь ‒ сушить
І лагідно прозорим віялом ворушить.
Інколи мокрі піщинки на спраглий ґрунт лягають,
А інші раз у раз небес просторих досягають.
Шершаві лісові долоні мов граються яскравим мерехтінням.
Усе взаємозв'язано тендітним, непримітним переплетінням.
А в ночі у небокраї майорять ясні, далекі та зачаровані магніти,
Але лише один в змозі блакитну порошинку цю розворушити та зігріти.
Струменять враження радісні, смутні, грайливі й полохливі.
Фонтанять звірі вільні, витривалі і в той же час вразливі.
Остання частка кільця ‒ осінь темпи трохи уповільнює,
Спеку в'язко або ж розсипчасто на прохолоду змінює,
Малює строкаті пейзажі,
Беручи розкішні купажі.
Десь тут, десь там розкидані полотна ці фігурні,
Ніжні, вишукані, кошлаті, наскрізні й велюрні.
В одних широтах урожай смачний веселковий достигає,
В інших природа велично, магічно, лірично застигає.
Нестійка та потайна то веселий, то похмурий настрій одягає,
Смарагдові пасма у зонах впливу фарбує, а потім вистригає.
Час від часу чудесне павутиння плете та розвиває,
Іскристі грози розпускає та громи гучно розриває.
Такі вони ‒ суцільної системи компоненти
Дарують цікаві спогади та експерименти,
Дивують, летять невпинно, як кожна мить без коректур,
Граються картинами й переливами температур.
11.10.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847362
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.09.2019
автор: Оля Тимошенко