Хоч вересень, та осінь ще в путі.
Довгенько, мабуть, золото шукала.
Стрічала й я її не раз в житті
І бачила, як літо утікало
То в журавля на сірому крилі,
Було, що й з деркачем чимчикувало.
Симфонії звучали ос, джмелів,
Зозулі ще від липня не кували.
Чарівно-дикий у цю пору ліс:
Дуби там крекчуть під вагою листя,
А попід ними – гості з-під землі –
Грибочки білі дружно піднялися.
Ще жовтих сарафанів не вдягли
Берізки – сторожі стрункі узлісся,
Та впало їм на голови «курли»
І заховалось за дерев куліси.
Дзвенять у школах срібні голоси,
У вишиванках п’ють тривогу груди…
От тільки б не було війни-коси,
І в мирі зажили природа й люди.
А коли осінь прийде вже до нас
Й собою зачарує мою душу,
Підхопить на крило мене Пегас,
І в дивний світ летіти з ним я мушу.
4.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847338
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2019
автор: Ганна Верес