Лягає осінь літу на плече,
Крилом вологим трави накриває,
І так, як літом, сонце не пече,
З кленочка вітер листячко зриває.
Це він заколисав і гай, і сад,
Скуйовдив коси ще зеленим вербам,
Антонівки, мов дзвоники, висять,
В задуму сіру потонуло небо.
Лелечий клин озвався ізгори,
Зерном тривоги все кругом засіяв,
Ген, міряються ростом явори.
Нудьгує кущик глоду і… лисіє.
Малюють ночі кольорові сни
Про те, яке життя було веселе,
А понад водами принишклої Десни
Крикливі чайки радо каруселять.
29.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847337
Рубрика: Лирика
дата надходження 06.09.2019
автор: Ганна Верес