В кого – що, а в мене – піраміда.
Ні, не те єгипетське село.
Ким би був, якби зрання не снідав,
на хлібець намазавши маслоу?
Ні, Маслоу, знання твоє не згасло.
Мало хто збагнув лиш. Менше з тим.
Ніж пікантно, ніжно стелить масло
рівним шаром, звабливо товстим.
Слинка піде. Правди діти ніде.
Я – не скульптор, масло – не корунд.
Тільки з бутербродів піраміда –
краща (прижиттєва) зі споруд.
"Не дражни уяву нам, сволото, –
гаркне хтось, – німим хай буде рот!"
Гляньте (чи не диво?): позолота
маслечком ляга на бутерброд!..
"Мудро" хтось базікне про потреби.
Про глибінь незвіданих висот.
Що воно верзе? В самого ребра
пнуться крізь сорочку, мов осот.
Так воно буває: вірим в ідол.
Щастячко не йде лиш. Як на зло.
Буде бутербродів піраміда, –
"в маслі" жити будеш, як Маслоу.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847314
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2019
автор: Олександр Обрій