Якби ж ти знав усю мою печаль...
Але ж і я не відала твоєі...
Є у людей нелюдяний звичай -
закопувати талани і мріі...
Тікати світ-заочі,
хоч куди,
аби подалі від самого себе...
І це іще було би пів біди,
але - пів щастя,
пів душі,
пів неба...
Та що за мірка у людей така -
ділити все, що є -
наполовину?!
Іти по світу в тілі жебрака,
збираючи у міх лише провини...
Шукати винних,
мов щоденний хліб,
лишати шрами
в памяті на згадку...
Твоя печаль залишиться тобі.
Моя - мені,
налитою в горнятко...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847296
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2019
автор: Сонячна Принцеса