Твоє мовчання так болить,
Не звикну я до нього й досі.
Чекаю я жадану мить,
Можливо Ти прийдеш під Осінь…
А Осінь все вкрива крилом,
Її сліди помітно босі.
Красою радує й теплом…
Нехай Тебе вітає Осінь.
І журавлів ключі «курли»
Своє протяжне кинуть в просинь…
Що втратили ми, що знайшли,
Напевно знає лише Осінь
01.09.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847248
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2019
автор: Валентина Рубан