Закрутили нас будні,
Підхопили у вихор, як дзиґа,
Крок уліво, чи вправо –
Наче злочин супроти віків.
Опираюся їм,
Відхиляюсь від позначок стиха,
А вони – батогом,
І лякають помститися. Втім,
Прийде злюща зима,
Ну а ми, наче бабки-летючки,
Нам би тільки квітки...
Безтурботно-вільготне життя
Доведе до суми́,
До дверної латентної ручки, –
Потім їж лиш пісний
Заримований дим каяття.
Мурашина сім’я –
Той взірцево-довершений приклад,
Що з людини створив
Механічне мале коліща.
Я пручаюсь, чудна,
До розмірених рухів незвикла, –
Діамантами день
Так принадно у росах блищав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847173
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.09.2019
автор: Оксана Дністран