Я ІДУ У ОСІНЬ

Я  ІДУ  ОСІНЬ
Я  іду,  стежками  літа  у  осінь...
в  душі,  щей  досі  молода.
В  очах,  -пречиста  неба  просинь
і  солодить  душу  світу  краса.
Ще  вчора  ,сяяли  зоряні  ночі
і  милувалась  прекрасним  раєм.
Ловила,  зорі  серце  жіноче
вдихала,  у  п'янкий  аромат  розмаю.
Прошу,  зігрій  ще  літечко  теплом!
не  спіши  ,не  відлітай  за  небокрай!
Приголуб,  під  лебединим  крилом
ніжні  пісні  про  любов  заспівай.
А  я  ,ще  хочу  цей  світ  любити!
і  дивитись,  як  плюскоче  море
У  вечірнім  небі  зіркою  світити
і  птицею  ,летіти  у  сині  гори.
Я  ,літня  жінка  у  розквіті  літ!
Весни  і  літо  за  моїми  плечима.
Не  вернеться,  молодість  пишно  квіт!
засріблила,  роки  осінь  невмолима  .
Вітер  ,зірве  з  віт  листям  осіннім
я  залишу  ,сад  дерево  життя.
Земний  рай  у  золото-  цвітінні
згорю,  полум'ям  любові  як  свіча.
Втікаю,  від  самотності  від  себе...
шукаю,  у  словах  порятунок.
І  зоря  ,встеляє  килим  для  мене
приймаю,  благословенний  цілунок.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847152
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2019
автор: Чайківчанка