Похмура осінь…

Похмура  осінь  лягла,
загасивши  останню  свічку  літа.
Вересневе  сонечко  марніє.
Охоплює  сонливість,
осінь  іспит  складає  на  міцність.
Дрімотними  очима  дивлюсь  у  простір.
Осінь  має  дивний  вплив,
зустрічаю  її  на  самоті.
Мерехтить  листопадове  полум'я,
я  пильно  стежу  за  похмурою  порою,
малюнками  на  її  пергаменті.
Не  зважаю  уваги  на  осінні  повені.
Осінь  ніби  довіри  від  нас  очікує.
Ми  закарбовуємо  її  красу
у  своїй  пам'яті.
Кружляє  листя  у  сонячному  промені,
жене  вітром  обгортки  від  цукерок.
Земля  засипана  сухим  листям,
хрустить  під  ногами,
шепоче  легеньким  вітерцем.
Осінь  ,  як  палаючий  талісман-оберіг,
береже  Природу  від  лиха.
Осінь  літу  промовляє  -
"Не  пхай  свого  носа,  до  чужого  проса!".
   

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847140
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2019
автор: Svitlana_Belyakova