Загадую, неначе той язичник,
який до серця відає путі –
наївні, а буває і містичні –
чи повезе з якою у житті.
Явилася як із горіха зерня,
і мавкою живою уві сні,
і музою ізгоя у Майстерні,
але... усе те явно не мені.
І леді-дами, і тузи-валети
на неї позирають звисока.
Лірична героїня у поета
якась в його романі не така.
Чиюсь сувору душу полонила
і називає байкою любов
ідальго, донжуанів, казанов...
Уранці – файна, а ночами мила...
Ой, не одну ця муха укусила,
аби Амур її не уколов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847096
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2019
автор: I.Teрен