(Написана власною рукою в Тауері перед стратою).
Мій юний цвіт – лиш паморозь турбот,
Весела учта – гіркість на вустах,
Мій урожай – лиш будяки й осот,
Моє добро – надія лиш пуста;
Хоч день минув, та сонця не було, –
Я ще живу, та вже життя пройшло.
Весна минула – цвіт не розцвітав!
Засох мій плід, хоч лист зелений там,
Скінчилась юність, хоч старим не став,
Я бачив світ, хоч був невидний сам;
Обтята нить, що долею плело, –
Я ще живу, та вже життя пройшло.
Я смерть шукав – знайшов в душі на дні,
Шукав життя – було немов імла,
Йшов по землі – могила, знав, мені,
Лиш народивсь, а смерть уже прийшла;
Мій келих повний, та вино спливло, –
Я ще живу, та вже життя пройшло.
Chidiock Tichbourne
Elegy
(Written with his own hand in the Tower before his execution)
My prime of youth is but a frost of cares,
My feast of joy is but a dish of pain,
My crop of corn is but a field of tares,
And all my good is but vain hope of gain.
The day is gone and I yet I saw no sun,
And now I live, and now my life is done.
The Spring is past, and yet it hath not sprung!
The fruit is dead, and yet the leaves be green!
My youth is gone, and yet I am but young!
I saw the World and yet I was not seen!
My thread is cut, and yet it is not spun!
And now I live, and now my life is done.
I sought my death and found it in my womb,
I look't for life and saw it was a shade,
I trode the earth and knew it was my tomb,
And now I die, and now I am but made.
The glass is full, and now the glass is run,
And now I live, and now my life is done.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2019
автор: Валерій Яковчук