На деревах жевріє вже осінь,
Різнобарвні надів кольори.
Між дерев проглядається просинь,
Крізь тумани і крупчаті хмари.
У вирій вже відлетіли,
Лелеки, шпаки і качки.
У Бабине літо злетіли
Мандрівники - павучки.
Золкий вітер й вологий,
Постелив листопад на траву
Замітає стежки і дороги,
Упавши барвисту листву.
Все, осінні холодні тумани
На дерева спадають росу,
Ніби дощик гілками стікає,
На пожовклу полеглу траву.
Закрався Морозець під іній,
Заіндивши осінню красу.
Та сонячний промінь ранній,
Розтопив іній на іскристу росу.
Ходить осінь по долам та полю,
Різнобарвив сади і ліси.
Нагулявшись вдосталь у волю,
Відпочиває під ковдрою зими.
2019.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2019
автор: Сокол