НАСНИЛАСЯ

А  ти  наснилася  сьогодні  знов  мені…
Мабуть  хотіла  нагадати,  що  вже  осінь,
Про  те,  що  в  небі  вчаться  юні  журавлі
Шукати  вірний  шлях  між  хмарами  у  просинь.

Ти  не  з`являлася  давненько  в  моїх  снах,
Мабуть,  були  спекотні  ночі  на  заваді,
А  я  блукав  у  грішних  спогадах-морях,
І  серед  хвиль  тривог  шукав  кохану  пані.

Шукав  свій  острів  щастя  з  пальмою  в  пісках,
В  яких  прихована,  забута  скриня  щастя,
Що  відкривається  без  слова,  без  ключа,
Лиш  від  пульсуючого  дотику  зап`ястя.

Ти  знов  була  зі  мною  майже  до  зорі,
Навмисне  ніби  цілу  ніч  лежала  поряд,
Аби  в  останню  літню  ніч  мов  у  вогні,
Згорів  я,  кинувши  прощальний  птахам  погляд.

Щоб  з  димом  пристрасті  дістався  до  небес
І  впав  на  шлях  Чумацький  пилом  невагомим.
Світанок…Вересень…Неділя…Я  воскрес,
Сиджу  задумливий,  п`ю  каву,  хмурю  брови.

Чому  наснилася?  Для  чого  знов  прийшла?
Хай  краще  б  спека  була  брамою  для  згадок,
Для  наших  спогадів  любовних,  є  ж  весна,
Хоча…Приснися  ще,  прийму  я  сон  твій  радо.

Нехай  на  дворі  рання  осінь  чи  зима,
Квітневий  ранок  грає,  чи  панує  лютий,
Ти  господинею  побудь  хоча  б  у  снах,
Бо  я  не  в  силах  твою  усмішку  забути.






адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2019
автор: Ярослав Ланьо