ніщо не зобов’язує до втечі_
вслухаючись у комарине соло
чекати на світанку кровотечу
зігнувши в нескінченність третє коло
лінивих жартів на довільну тему_
>
ця кава має запах чорнозему_
лукава посмішка була вже вічність тому_
не винні в решті решт ніхто нікому
ні зайвих слів, ні дотиків холодних_
>
на дні очей пустих, крижановодних
закляклий маятник короткого вагання_
чіпляється за тишу знак питання_
траплялися і гірші за наступні
крапок над “і” фіксації під шелест
купюр з обличчями сумної поетеси_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846636
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.08.2019
автор: Ки Ба 1