*
І саме дощик весняний,
Ніжно сіючись на шибки,
Вертає жінку до життя.
У змучених хворобою очах
Іскорка надії пломеніє.
*
Раптом погляд прикипів
до імені жіночого,
що на табличці виписане було.
Весняна вулиця, якою йшов,
Негадано розквітла.
*
Щоразу, як тільки
Побачу квіти в вазі,
З’являється бажання
Писати вірші.
Беруся тут же за перо.
*
Чи може бути смішно,
Побачити,
Як муха
чистить лапки?
А я розреготався.
*
Зрівняв
сум днів
З приємним ароматом тютюну.
І сум й тютюн
Забути неможливо.
*
У мотлох
Перетворилась похвала
Моїх віршів:
Постарілась газета,
Що й номера не видно.
*
Брехню розкрито
І від того сумно стало.
Нащо видумувати те,
Чого не було?
А ще приятель…
*
Ревіти по-коров’ячи,
Забувши про хворобу
Не всякому вдаєься.
Добре,
Що рідних вдома не було.
*
Як прикро,
Коли зневажено тебе.
Не захотіли діти
погратися зі мною,
а я ж їх так просив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846590
Рубрика: Рубаї, хоку, танка
дата надходження 30.08.2019
автор: Едельвейс137