Я п'ю твій сум,
З чола знімаю болі.
Цілую рук пергамент і молюсь.
Одужуй, рідна.
Бо співать в неволі не навчена.
І я не забарюсь
Зламати ґрати клітки тої туги,
Що голос твій сльозами залила.
Тримайся,
Пройде час і від недуги
Лишиться пил та попіл, та зола.
І знову твої очі волошкові
Наповнить радість та жага життя.
І будуть мрії і бажання нові.
І буде шлях новий у майбуття.
29.08.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846587
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.08.2019
автор: Наталі Рибальська