В нас отак: як ти сєпаратюжковий,
мітишся на два стільці, чи три, –
з тебе все стече, як з гуся... юшками.
Мить – і перевішав прапори.
В нас, коли вуста твої заправдані –
зійдуться й зацюкають свої ж.
Видадуть за грошики сатрапові.
Їж мене, народе! Ну ж бо – їж!
Легше божевільному повірити.
В нас одна країна – "Навпаки".
Пишеться сатира замість лірики.
З губ у ніч злітають матюки.
Чи свої насправді, землячки оті,
здурені, нещасні і сліпі?..
Тут напризволяще Богом кинуті,
хвацько з мене ворога ліпіть!
Ну а справжній ворог не заба́риться.
Стих в овечій шкурі хитрий вовк.
Вже напоготові вража палиця.
Боки вам не встиг ще... не натовк.
Плигайте і плюйтеся отрутою.
Піньтеся, плюгаві мавпаки.
Де – свої, де – недруги, – не сплутаю.
А хотілось, щоб не навпаки...
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846506
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2019
автор: Олександр Обрій