збентежена відлунням крику власного,
знеможена коротким штучним щастям_
воронячі рої вражають гаслами,
шипи наруччя вжалили зап’ястя_
>
ніч росяна / зір вічність мертвих розсипи_
звір внутрішній ланцюг сумління рве_
на серці шрамів розпачу літописи,
у савані блукає між дерев>
>напівпрозора / сонна / зачарована
бліда мадонна / очі на долонях_
ламають в чорних хащах роги олені,
гуляє вітер у пожовклих кронах_
>
шкребе нутро холодний фосфор місяця,
дратує згорнутих зіниць дрібні мачини,
заблуду спокушає таємницями
й веде в пітьму соромного зачину_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846427
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.08.2019
автор: Ки Ба 1