Напуває росами серпень літні ночі,
Теплі і омріяні, ніби із казок.
З неба видивляються, ніби Твої очі,
Зорі, мов намистечка синього разок.
Тиша обіймає все легкою наміткою,
Цвіркуна, десь випурхне, пісенька проста.
Я прилину в сни Твої білою лебідкою,
Поцілую лагідно в стомлені вуста.
З тиші вечорової колискову витчу я,
Щоб Тобі тихесенько, любий, заспівать.
Поцілунком пристрасним, спілою малиною,
Хочу на губах Твоїх солодко розтать.
Я прийду тоді навіть, коли міцно спатимеш,
І рукою ніжною до Тебе торкнусь.
Чи мене чекатимеш, а чи виглядатимеш,
Як колись, до Тебе я в обійми вернусь.
26.08.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2019
автор: Валентина Рубан