Тиша ночі накрила усе навкруги,
Вітерець ледь-ледь повіває,
Притаїлась маленька лебідка в пітьмі
І на лебедя свого чекає.
І чекатиме так цілую ніч
Аж допоки настане світанок,
І чекання продовжить у світлому дні,
Заховавшись в прозорий серпанок.
Де би лебідь не був, щоб не сталося з ним,
Всеодно лебідка чекає,
Їй потрібен лиш він, той лебідь один
І такого між них більш немає.
Бо лебідки кохання, воно назавжди,
Не шукатиме іншої пари,
Не рівнятись лебідці ніколи з людьми...
Між людей би лебідки пропали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846260
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2019
автор: Неллі