А я, ще хочу сонечка літа!
Щоб усміхавсь синій небокрай.
Іти, босоніж у трави в жито
Любуватись,як квітує тихий рай.
Біжу ,на берег до бистрої річки
Де водограй струнами дзвенить
Купаюсь,у водичці до нічки
Ловлю,щастя прекрасну мить .
Вдихаю,у зілля на повні груди
І лелію, -сонячну літню днину.
Зігрію,теплом землицю повсюди
Щоб солодила ,уста малина.
Як бджілка,зацілую пишноквітку
Виплету,на свої коси віночок.
Від щастя,засяю сонцем у літку
Присяду,у трави в холодочок.
Я пірнаю,у безмежний океан
Де ясне сонце ,сяє у зеніті.
І назбираю,мрії золотий лан
тобі,друже защебечу на вітті.
Я хочу,літа сонечка тепла
Зранку,осяйну райдугу барвисту.
Щоб у поля ,ліс Діброву вела
І дуб,шелестів зеленим листям.
Я, згорю,сонячним днем за селом
впаду, у зоряну ніч як зоря .
Удаль,полечу лебединним крилом
І мій слід,замете снігом зима..
Не хочу, іти до Осені до зими
Де шальний вітер гуляє по полю.
Від дощу, в'януть квітучі сади
І розчахнута ,мерзне тополя .
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846252
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2019
автор: Чайківчанка