Ну от -
розтанули сніги
і - перша повінь
мої омила береги,
неначе сповідь.
Немов
вернулася душа
в гніздо праотче,
де зажива найглибший шрам,
тепліють очі...
Де після довгої грози -
ясна веселка.
О, скільки причаїлось зим
в моїм люстерку...
А завтра -
осінь на поріг
і - листопади...
Ти вже зробив усе,
що міг...
І сніг не впаде!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846234
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2019
автор: Сонячна Принцеса