Є у мене друзів круг
Серед них мені не друг,
А знайомий, мій та й ваш
Всім відомий персонаж.
Кличка влучна в нього є,
Так як він завжди жує,
"Завждижуй" його назвали,
Рацію у цьому мали.
Чи сидить, стоїть чи йде
Він весь час - жує, жує.
На перерві їсть він плюшку,
Бутербродика і грушку
Й думає: "ніхто не бачить"
На уроці теж хом'ячить.
Як гуртом усі йдемо
Ми, наприклад, у кіно
Він обгортками шамрить
І щелепами тріщить,
Як гризун гризе він їжу
І не мрій в цей час про тишу,
Запорошений сміттям -
Рже чи плаче - ням, ням, ням.
А якщо він не жує
Враз знервований стає,
Переляканий моргає,
Очі страхом наливає,
Заглядає до кишень
Чи немає там лишень,
Зернят, чіпсів чи горішків,
Чи сухариків хоч трішки.
Віднайти б підсохлу вишню
Чи цукерочку торішню.
"Барбариску" чи "Рачка"
Заморити черв'ячка.
- А чи вдома - всі мудрують -
Завждижуя не годують?
І він має ці спокуси?
- Ні, то в мене перекуси.
- Чи харчів не вистачає?
Хто тебе цьому навчає?
Все що можна в рота пхати
І невтомно так жувати?
- Та ніхто мене не вчить.
Просто шлунок мій бурчить.
Щоб спокійний був постійно
Їм я рівно-пропорційно.
Ось такий знайомий наш
Всім відомий персонаж.
- А куди ви, вибігали?!
- Пиріжечки купували!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846184
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2019
автор: Зелений Гай