В поклоні серпня: заповіді сьомого дня
* мірою Його доброти: «а жінка – то Твоя найбільша нагорода!»
Ступивши в серпень зрілий, відкрив я знань дари:
Як щедро, як багато бог за сім днів сотворив!
Але найбільша благодать була і є нам – жінка:
За неї я вклонюсь Йому й подякую в День Жнив!
* ціна часу: «а серпень – птахою… а квіт троянди – мить!»
Щасливі, ще впиваймося духмяними ночами –
Бо знай, кохана, й літо це не вічно буде з нами:
Розвіє подих часу дні, сни, запахи троянд,
І згасне полум’я бажань, і тіл краса зів’яне…
* ночі-звідниці: і в снах чого ж від невтоленної чекати?!
Ніч-самітницю в дім заведе нареченою вечір,
Та й роздягне всі спогади, і понесе поміж течій
Вічних дум про жону: спрагла плоті на ложе чекає!
– Геть, розпуснице, йди, не ґвалтуй мої сни так неґречно!..
* світанки ревнощів: «бачу її у снах – як же ревную… до себе!»
Знову ревнощів гори на серце моє тиснуть зранку:
До руки, що тебе по моїх водить мріях-стежках,
До очей, що торкаються плоті й душі, емігрантко,
І до вуст – як же пестили перса цілунками в снах!..
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846179
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 26.08.2019
автор: Касьян Благоєв