Потонути у погляді твоїх очей,
Загубитись у всесвіті синім.
Розчинитись у звуках спекотних ночей,
Що там завтра? Важливе нині!
То до хмар, то у прірву, легка мов перо
В міріадах зірок кружляю.
Я твій подих, краплинка крові, ребро
Спраглу душу свою напуваю.
Тільки ти не пускай мою руку, тримай!
Не дозволь дістати безодні!
Пролітає на швидкості долі трамвай…
Швидко вчора стає сьогодні.
Наче марево сну все зника кудись…
І укута в реальність душу.
Все те буде колись, все те буде колись,
Нині ж бути щаслива мушу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846151
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2019
автор: Наталка Долинська