Хочеш мій друже-вір не вір,
своє життя я викладаю на папір.
Що пережив,що я тепер переживаю,
що хочу пережить і як кохаю.
Йому я можу все сказати,
у нього можу щось спитати.
Свої думки та мріїї розкажу,
з ним в небо наче птах лечу.
Про мене він усе вже знає,
але нікому не "докладе"-ну не розкаже.
На правду ненасупить свої брови,
він як і я любить Углянські ці діброви.
І кожен раз радіє коли пишу щось дітлахам,
і кожен раз він плаче як пишу за рідних мам.
Він як і я пише вітання нашим воякам,
і співчуває дітям,вдовам і горем змученим батькам.
Ще край свій любить-понад усе в житті,
він як і я гордится,що родився,виріс і живе в селі.
Товариш вірний мій-це ручка і папір,
кажу по правді-хочеш вір,хочеш не вір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846133
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2019
автор: Бабич