Там за високими горами,
Де сонечко спочить сідає,
Де місяць височить над нами
Душевно так трембіта грає.
Там легінь з небом розмовляє,
Журливу пісню він виводить,
Свою кохану виглядає
І тільки в снах її знаходить.
Запала хлопцеві у душу,
Струнка, вродлива, чорноброва,
«І як я жити тепер мушу,
Коли ти віддана другому?»
Ще довго плакала трембіта,
Її відлуння чули гори,
Сльозами відчаю полита
Душа переживала горе…
25.08.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846122
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2019
автор: Ніна Продан