КБАЧКОВИЄ АЛАДЬЇ

Дякую  еМПешній  лаврській  владі!*
Щоку  борознить  скупа  сльоза.
"Що  це?"  –  "Кбачковиє  аладьї."  –
сухо  повариха  відріза

в  набожній  привітливій  харчевні
із  презирством  дружнім  на  лиці.
Марно...  Все  ж  вишукує  знічев'я
око  рідні  серцеві  млинці.

"Ґречність",  що  не  снилася  й  Елладі.
В  битві  за  експансію  культур
перші  –  "кбачковиє  аладьї"  –
лаврсько-московська  от-кутюр.**

В  сни  мені  являється  в  халаті
"добра"  повариха  і  вони  –
грізні  "кбачковиє  аладьї".
В  тім  немає  їхньої  вини...

Мало  що  насниться  ще  галайді.***
Та  й  життя  його  –  химерний  сон,
де  з  "млинцями"  схрещують  "аладьї".
Чуєш?  –  Торжествує  Мендельсон.

Бачиш?  –  Наче  рідкісний  паладій,
ніби  різнобарвне  муліне
поглядами  хижими  "аладьї"
гамцяють  по-варварськи  мене.

©  Сашко  Обрій.

*  мається  на  увазі  Києво-Печерська  лавра,  окупована  нині  мацковскім  патлопархатом  (УПЦ  МП).
**  в  перекладі  з  фр.  -  "висока  мода".
***  бездомна,  зубожіла  людина,  
яка  не  має  постійного  місця  проживання,  
сталого  заняття

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846103
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2019
автор: Олександр Обрій