Давай налию у келих вина,
І запашну каву в філіжанку.
Ти моя квітка, така чарівна,
В обіймах стрінемо сонце на світанку.
Може тебе чаєм прогощу,
В якому зоріє аромат літа.
Сховаю від рясного дощу,
Де блукає любов не зігріта.
Я тебе до серця притулю,
Вип'ю аромат твого трунку.
І зізнаюсь тобі, що люблю,
Погасимо місячну ніч в поцілунку.
Ти моя пташка, що в надії злітаєш,
Летимо з тобою у квітковий рай.
До світанку цілуєш і кохаєш,
В ейфорії поринаємо за небокрай.
З тобою все на світі забуваю,
Ловлю щасливі миті, медункові.
Крокую у всесвіт, любов'ю згораю,
Цілую пянкі вуста, такі загадкові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846064
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2019
автор: Віктор Варварич