У кожного із нас – своя криниця горя,
І пити його з неї – тільки нам.
У когось – його склянка, в когось – море,
Й одне на всіх воно, коли війна.
Його не просто випити, бо ж з кров’ю,
З вогнем, який не просто загасить.
Війну не зупинити муром, ровом –
Своїм життям рятує волю син.
Погодитися важко із ціною
Того, що називають люди «мир».
О, скільки ж раз ми стрілися з бідою
І чи цінуєм те, що маєм, ми?!
15.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846055
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.08.2019
автор: Ганна Верес