Без відповіді

Ось  же,  серпню,  падіння  твоє  на  пошерхлу  земну  твердь
Передує  (чи  скажеш,  що  вісник  ти,  або  ж  пророк)  поразкам
Раз-у-раз  обдирають  колінця  уражені  від  осердь
Аж  до  панцирів  -  тіла  твого  керамічною  важкістю

Можна  раптом  згубити  навіки  сторінку  котру  читав
В  клубах  пороху,  ти  потрясаєш  мов  книга  з  полиці  скинута
Чавиш,  наче  тобі  не  косити  цих  диких  полеглих  трав
Топиш,  наче  тобі  удалося  б  з  ланцем  на  нозі  зринути

Я  не  Йов  у  терпінні,  та  і  ти  аж  ніяк  не  Ісус
Ось  же,  серпню,  мовчання  твоє  заподіює  безліч  смутків
Доки  інші  спадатимуть  з  яблуні  -  випросять  твій  укус
Доки  інші  пускатимуть  корінь  -  позбудешся  всіх  здобутків

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2019
автор: