Ось же, серпню, падіння твоє на пошерхлу земну твердь
Передує (чи скажеш, що вісник ти, або ж пророк) поразкам
Раз-у-раз обдирають колінця уражені від осердь
Аж до панцирів - тіла твого керамічною важкістю
Можна раптом згубити навіки сторінку котру читав
В клубах пороху, ти потрясаєш мов книга з полиці скинута
Чавиш, наче тобі не косити цих диких полеглих трав
Топиш, наче тобі удалося б з ланцем на нозі зринути
Я не Йов у терпінні, та і ти аж ніяк не Ісус
Ось же, серпню, мовчання твоє заподіює безліч смутків
Доки інші спадатимуть з яблуні - випросять твій укус
Доки інші пускатимуть корінь - позбудешся всіх здобутків
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2019
автор: