Гладіатор

Славна  дівчинка    ти  старовинного  римського  роду.  
Чоловік  твій  –  патрицій  і  все  так,  як  треба.  Є  син.      
А  я  –  варвар,  дикун  із  чужого  для  Риму  народу,      
Гладіатор.  Для  натовпу    –  просто  боєць  ще  один.  

Ми    не  люди…  Ми  –  звірі.    Хоч    звірів  тут  вище  цінують.
Навіть  справжнє  ім’я  той  торговець    людьми    відібрав.
Замість  імені  клички  неначе  тварині  дарують.
Друг  мій  –  Скіф,  онде  –  Грек.  Називатися  Галлом  я  став.  

Ти  сидиш  в  Колізеї.  У  цьому  триклятому  місці…
Муж  дивитися  змусив  на  рабської  долі  фінал?
Металевий  шолом.  Та  мечі  у  суперників  ниці.
Не  дивись  в  мої  очі…    Для  чого  тобі  цей  запал?

Я  програю…    Угору  злетить    рев  людський  аж  до  неба.
Палець  вниз  –  означа  вірну  смерть    імператорський  жест.    
Схвальний  регіт  юрби.  Ти  одна  тільки  крикнеш:  "Не  треба!"  
Зблідне  твій  чоловік,  бо  володар  не  схвалить  протест.

Ти  покірно  мовчатимеш.  Будуть  лиш  вії  тремтіти.    
І  уникнеш  гучного  скандалу  сімейного  враз.
"Всі  досягнення  –  в  світ  у  сім’ї  благородній  з'явитись.
Боягуз,  ситий  бовдур»,  –  подумаєш  ти  водночас.

Не  сумуй.  Зрозумій,  я,  поранений,  смерті  належав.
Мабуть  доля  моя:    на  потіху  померти  юрбі.
Не  сварися  із  бовдуром:  надто  від  нього  залежиш.  
Теплим,  літнім  дощем  цілуватиму  руки  тобі.

Переклад  Надії  Крайнюк  мого  вірша:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748332

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845685
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2019
автор: макарчук