День незалежності - свято чи просто формальність?
Начебто є в нас давно самостійна держава...
Тільки гнітить мою душу тривожна реальність:
Скільки і є ми – завжди відвойовуєм право…
Право на мову батьківську, на власну дорогу,
Церкву свою, кінопростір, на вільне життя.
Наче тікаємо знов від чужого порогу,
Та відірватись не в змозі ніяк до пуття…
Чи не родився Мойсей ще у нас в Україні?!
Той, який виведе нас із омани лабет.
Хай через терни, але ж по своїй ми стежині
Рухатись маємо тільки вперед і вперед!
Може, на поміч чиюсь нам чекати не варто?
Ліпше господарів, хто зробить кращим свій дім?!
Скільки ж вже ми, як ті мешканці древньої Спарти,
Будем по зірках своїх обирати вождів?!
Може, давно слід в собі розбудить українців?
Маємо ж ми надпотужне коріння своє!
Чом все тримаємось звичаїв, мови чужинців?!
Хто ми у власному домі насправді всі є?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845659
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2019
автор: Наталка Долинська