Селом вечірнім я пройдуся,
дорогу освіщають фонарі.
У темноті до неба -прислухаюся,вдивлюся,
хоч і темно та потопає Угля у красі.
Реклами різні і вітрини,що сіяють,
і десь в далі,почую звук авто.
Птахи,що в темноті десь проспівають,
навірно теж хвалять наше село.
Ще лай собак,що в далені,
лунає з кожної далекої долини.
І це доказує-мандруємо ми не самі,
хтось,ще блукає такої пізньої години.
Хоч день,хоч ніч село леліє у красі,
і кольорами як веселка грає.
І ми радіємо і любимо його усі.
хто тут родився і хто тут проживає.
Блукаючи селом радію я за нього-
що потопає у красі мій край.
Немає більш красивого села такого,
це Угля друже-село у горах,памятай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845652
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2019
автор: Бабич