Раз йшов я стежиною тай зупинився,
Тай на пень смерековий ще й відпочити підсів.
А довкола спів голосний такий лився
Що й не мож полічити скільки звучить голосів.
Півці лісові піють пісню будь кому
Той хто з миром прийшов той буде у лісі цім гість,
Розіллється пісня, по лісі лункому,
Здалека луною тихесенько ліс відповість.
З вершини струмок розілляв свої води,
А їх шум і дзюрчання зверху доокруж неслось.
Й смереки - довершений витвір природи
Їх гілля зелене , що аж в піднебесся впялось.
Там нижче берег стелений над річкою,
Ліщинові хащі довкола мов стіни ростуть,
Була б тільки воля то й жив би тут вічно,
І серденько щире довічно кохалося б тут.
Парище
2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845533
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський