УСІ МИ ПРАГНЕМО ЛЮБОВІ

У  житті  ,ми  усі  так  прагнемо  любові
Уваги,ніжності  ласки  і  доброти.
Вдихати,у  нектар  квіти  волошкові
І  сяяти,від  щастя  зіркою  з  висоти.
Ловити,чудову  прекрасну  мить  життя
У  надвечір'я,зоріти  у  казковий  зорепад.
Щоб  пестила,друга  надійна  рука
Засинати,у  снах  під  звуки  серенад.
А  без  любові,    в'янемо  як  пелюстки
І  як  квіточка,осипається  додолу.
Всі  мріємо,  у  садочку  трояндою  цвісти
І  у  парі  ,слухати  солов'їну  мову.
А  час,так  швидко  біжить  як  бистра  вода
І  стрімку  ,течію  нічим  не  зупинити.
Ти,самотній  ,не  жонатий...і  я  одна
Ми  ,як  дві  зорі  ..щоб  світ  боготворити.
В  обіймах,тану  як  сніжинка  навесні
Ти  є  мій  тихий  океан  безмежне  море
Від  подиху,розквітаю  квіткою  у  росі
щаслива  ,що  зустріла  тебе  моя  доле.
Жагуче  почуття,-  є  пізнє  кохання
Горить,пломеніє  полум'ям  любові.
Увійшов  ,у  моє  літо  як  сонечко  зрання
І  даруєш,яскраві  дні  казкові.
Я,закохалась,  у  тебе  як  дівча
І  моє  серце  ,грає  як  скрипка  на  струні
Ти,метеликом  торкнувсь  плеча
Від  медового  цілунку,мліють  губи  мої.
Тебе  ,коханий  виглядала  навесні
У  захмареній  далі  блукала.
Ти,явився  нежданно  принцом  на  коні
І  освічився,щоб  повік  тебе  кохала.
М  .Чайківчанка.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845524
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2019
автор: Чайківчанка