Ми ще так прагнемо любові,
Ловити миті незнані, загадкові.
А роки, як на трояндах пелюстки,
Цвітуть і в'януть, як листки.
Вже зібрали у полі жито,
Відцвіли волошки сині.
Час біжить несамовито,
Цілую тебе на вершині.
В моїм серці кохання лунає,
Слухаю тебе під звуки серенад.
В безмежності вічність не згорає,
А ніч осяює казковий зорепад.
Твоя жагуча любов, на диво пізня,
Однак горить і пломеніє в мені.
Ти досі блукаєш незаміжня,
Скрипкою тривожиш наші дні.
З тобою тану, як сніжинка на весні,
Твої щічки рожеві, такі полум'яні.
Метеликом торкаюсь до них уві сні,
Цілую вуста, медункові кохані.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845476
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2019
автор: Віктор Варварич