Запізніле кохання

Ми  ще  так  прагнемо  любові,
Ловити  миті  незнані,  загадкові.
А  роки,  як  на  трояндах  пелюстки,
Цвітуть  і  в'януть,  як  листки.

Вже  зібрали  у  полі  жито,
Відцвіли  волошки  сині.
Час  біжить  несамовито,
Цілую  тебе  на  вершині.

В  моїм  серці  кохання  лунає,
Слухаю  тебе  під  звуки  серенад.
В  безмежності  вічність  не  згорає,
А  ніч  осяює  казковий  зорепад.

Твоя  жагуча  любов,  на  диво  пізня,
Однак  горить  і  пломеніє  в  мені.
Ти  досі  блукаєш  незаміжня,
Скрипкою  тривожиш  наші  дні.

З  тобою  тану,  як  сніжинка  на  весні,  
Твої  щічки  рожеві,  такі  полум'яні.
Метеликом  торкаюсь  до  них  уві  сні,
Цілую  вуста,  медункові  кохані.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845476
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2019
автор: Віктор Варварич