І час стає іншим.



                                 І  хто  ж  то  засіває  ті  зерна  добра  і  любові  у  душах  наших?
                                 А!  Та  це  ж  ти  сівач.  Ох  і  нелегке  це  ремесло,  щоб  часом
                                 на  сторону  не  занесло.  А  хто  той,  що  так  старанно  догля-
                                   дає,  пророслі  зерна  ті?  І  буде  щедрим  урожай.  І,  збирати-
                                   ме  його  Господь,  що  вдруге  прийде  вже  у  славі.
                                   Присядь  ти  зі  мною,  друже,  на  лаві.  Побалакаємо  про  життя,
                                   про  наше  сьогодення.  Це  ж  бо  завтра  Господнє  Преображення.
                                   І  наше  з  тобою.  Ох,  як  і  добре  мені  отут  з  тобою  і  біда  минає
                                   нас  стороною.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845472
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2019
автор: яся