для чого серце колоти віршами,
якщо навзаєм любов'ю зранене?
та не знайдеться такої вічності,
яка впаде, наче доля, каменем.
і не знайдеться такого відчаю,
що саркофагом накриє груди нам.
беззаперечно, ми станем іншими,
та, безсумнівно, ми завжди будемо.
і ти любитимеш чай із м'ятою,
і стиглі груші, і гарні спогади.
а я без пам'яті все шукатиму
тебе непройденими дорогами.
то ж не хвилюйся, не варто плакати
через дрібниці великій дівчинці.
ми розлетілись, як мирні атоми
по тих містах, де усі зросійщені.
нам ще багато потрібно глини і
води з повітрям, терпіння й витримки.
бо й так біда звідусюди лине,
бо й так всіх помилок ми не витремо.
а ти в уяві малюєш візії,
і так дотична до ліній спротиву –
та є режими, що не безвізові,
і їх нізащо не побороти нам…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845465
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2019
автор: